Тетіїв Тетиев Тетіївський район

У сучасному спадковому праві обмеженню спад­кових прав громадян відводиться важлива роль. Це зумовлено суспільними інтересами та інтереса­ми окремих громадян.

Так, спадкодавець не вправі залишити за заповітом своїх малолітніх, неповнолітніх дітей, інвалідів всіх груп.

Важливим є обмеження стосовно свободи запові­дальних розпоряджень. До складу спадщини не нале­жать вимоги померлого, що мають особистий харак­тер (право на пенсію, соціальні виплати, заробітна пла­та). Це зумовлено нормами та правилами, які мають особистий характер, тісно пов'язані з особистістю. Такі вимоги припиняються зі смертю особи, і правонаступництво не настає.

Існує обмеження стосовно спадкування вогнепаль­ної зброї. У випадках, коли серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вони повинні у місячний строк з дня набуття пра­ва на спадщину продати або подарувати зброю особі, яка має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання мисливської вогнепальної зброї. Таке обмеження зу­мовлено суспільною безпекою. Якщо за заповітом руш­ниця має перейти до малолітньої особи, то таке роз­порядження спадкодавця буде нікчемне, оскільки цей спадкоємець не може одержати дозвіл на володіння, зберігання і користування нею. Таким чином, воля спад­кодавця не може бути здійсненою через чинні обме­ження. Якщо іменна зброя є вилученою з цивільного обороту, успадковувати її теж неможливо.

Окремий порядок визначений для успадкування дер­жавних нагород. Це стосується рідкісних та цінних як з історичної, так і з матеріальної точки зору орденів. Та­ким є, наприклад, орден Перемоги, котрий прикраше­ний дорогоцінним камінням. Це майно через відсутність належних умов зберігання можуть передаватися спад­коємцями померлого музеям. Це зумовлено повагою до суспільних інтересів, традицій, регалій, історичної спадщини, необхідністю забезпечити належне, гідне їх зберігання й надати можливість широкому загалу оз­найомитися з історичною спадщиною, яка має бути загальнодоступною. Цим формується належне став­лення до державних відзнак, що має велике виховне та суспільне значення, формує позитивну оцінку діяль­ності видатних осіб, які мали досягнення перед держа­вою і були відзначені державними нагородами.

Завдяки обмеженню у спадкуванні відбувається за­безпечення відповідальності спадкоємців за борги спадкодавця, але не більше за розмір вартості спад­кового майна.

Обов'язкова частка у спадщині впливає на зменшен­ня спадкового майна, спадкоємцями. На обов'язкову частку мають право непрацездатні особи, неповнолітні діти, які перебували на утриманні спадкодавця.

У той же час важливим є усунення від спадкування негідних осіб, які скоїли злочини проти спадкодавця, чи (у зв'язку з отриманням спадщини) проти інших спад­коємців, перешкоджали спадкодавцеві у вільному ви­явленні його волі щодо долі належного йому майна після смерті. Отже, через такий чинник, як додержан­ня моральності і розумності, не можуть успадковувати особи, які навмисно позбавили спадкодавця життя чи зробили замах на нього.

Обмежені у праві на спадкування після дитини осо­би, які були позбавлені батьківських прав, і це є цілком зрозумілим, так як інший підхід був би порушенням принципів справедливості і розумності.

Існує обмеження майнових прав на спадщину тих осіб, які через відповідні правопорушення відносно спадкодавця не успадковують його майно і не мають права на одержання майнових благ через заповідаль­не відмовлення. Заповідачу законом надано право по­збавити спадщини близьких родичів, негідна поведін­ка яких суперечить нормам людської моралі.

У спадкових відносинах необхідно визначити інші обмеження, які полягають втому, що коли закликаєть­ся до спадкування перша черга спадкоємців, то друга черга не має права на спадкування, Друга черга буде закликатися до спадкування в тому випадку, коли всі спадкоємці першої черги відмовляться від спадкуван­ня. Але наявність заповіту обмежує у праві спадку­вання спадкоємців за законом. Проте існування тако­го порядку складання заповіту зумовлено й охороною інтересів спадкоємців, які мають право на обов'язко­ву частку у спадковому майні (малолітні, неповнолітні спадкоємці за законом). В такому випадку вони спад-кують половину належного їм за законом спадкового майна.

Слід відзначити, що відмова від спадщини на ко­ристь онуків (якщо вони не згадані у заповіті) можлива лише у разі; якщо їхній батько помер до відкриття спад­щини після смерті діда (бабусі) чи протягом шести місяців не встиг цю спадщину прийняти. Втім, надає онукам права успадковувати за правом представлен­ня. Онуки так чи інакше можуть одержати спадщину за законом як діти після смерті батьків, у тому числі част­ку, що була як спадок одержана їхніми батьками від діда, бабусі. Отже, про суворі обмеження майнових прав онуків шацо спадкування говорити не можна.

Нині у нашій державі будь-який дієздатний грома­дянин може залишити за заповітом все своє майно або його частину одній чи кільком особам, які як входять, так і не входять до кола спадкоємців за законом, а та­кож окремим організаціям чи державі. Загальним та неодмінним правилом відносно заповіту є те, що він має бути викладений у письмовій формі і посвідчений нотаріусом (ст. 1248 ЦК України) чи іншою посадовою особою, уповноваженою на це законом (ст. 1251-1252 ЦК України). Важливим є те, що посвідчення заповіту визначеними законом посадовими особами при­рівнюється до нотаріального посвідчення такого запо­віту.