Ліс починається з насінини, - розповідає Сергій Миколайович. - Ото від насінини і до періоду стиглості деревини ми його й опікуємо. В поняття «від насінини до вирубки» вкладається час розвитку лісової культури -від сіянця до віку стиглості залежно від породи дерева. Тож, як правило, кілька поколінь людей задіяні у процесі вирощення лісу, який, як бачимо, є довготривалим і копітким.
Площа Кашперівського лісництва становить 1627 гектарів. Воно поділяється на чотири обходи, роботу яких координують лісники. У штаті є й помічник лісничого, майстер лісу, бухгалтер, водій. Під час сезонних робіт робоча сила залучається додатково. Обходом №1, куди входять урочище Кашперівський ліс площею 553 га і урочище Кошів - 115 га, опікується лісник Валерій Володимирович Панченко. У обході №2 (урочище Чагарі площею 357 га) куратором є Володимир Олександрович Фірсик. Обхід №3 (урочище Телі-жинецький ліс площею 177 га) - це заказник місцевого значення -так звана зона спокою. Його контролює лісник Іван Йосипович Гісса. Обхід №4 (Теліжинецька дубина площею 435 га) перебуває в підпорядкуванні Віктора Миколайовича Томчая. Вирощенням лісокультур займається помічник лісничого Ольга Андріївна Телегей. Довгий час працюють у лісництві бензопильники Святослав Федорович Камець, Микола Миколайович Томчай, Володимир Валерійович Панченко, водій Петро Олексійович Кришталь.
Завдання лісової галузі виростити цінні породи лісу - дуб, сосну, ясен. Лісництво самотужки збирає насіння. У спеціальних розсадниках його висівають, вирощуючи саджанці різних культур. Однорічні сіянці потім підкопують і висаджують на площах суцільних рубок, які перед цим були звільнені від насаджень, що досягли віку стиглості. Цим займаються лісокультурниці, які, пересадивши сіянці на відповідну площу, впродовж п'яти років здійснюють за ними ретельний догляд.
Саджанці різних культур, що вирощують у розсаднику лісництва, також реалізують населенню, організаціям та підприємствам з метою озеленення території.
Наприклад, торік висадили майже тонну жолудів. А цьогоріч пересаджуємо сіянці на звільненій площі.
Лісові культури до п'ятирічного віку ретельно прополюються, міжряддя обкошуються - у цей період треба створити якомога кращі умови для розвитку дерев.
З п'ятирічного до десятирічного віку, коли крона підростаючих саджанців, що набрали силу, змикається, лісники проводять так зване «освітлення», коли механізовано чи вручну скошують різні породи, які заглушують основну породу.
Від десятирічного до двадцятирічного віку проводиться «прочистка», яка дещо 'нагадує «освітлення». Деревина після «освітлення» і «прочистки» - неліквідна. Це хмиз, який перегниває і служить для лісу добривом.
З 20 до 40 років проводиться «прорідження», коли залишають найсильніші екземпляри дерев, а слабкі дерева вирубують. Також попутно ліквідовують культури, що глушать основну породу. Лише на цьому етапі отримуємо деревину, яка після оприбутковування виписується на дрова. До речі, за останні десять років ціна на дрова, як і на енергоресурси, зросла вдвічі-втричі. Хоча, враховуючи затрати часу, необхідні для вирощування лісокультур, зрозуміло, що коштувати дешево лісоматеріал не може. Деревина у нас не залежується. Ми хоч і державне підприємство, але утримуємо себе самостійно. Реалізовуємо деревину, з цих же коштів виплачуємо зарплату, податки, забезпечуємо себе необхідним інвентарем, технічними ресурсами. Зарплату працівники отримують вчасно.
Вік дерева від 40 до 70 років - це період, коли вже трудиться інше покоління працівників лісу. Всі заходи в тому чи іншому лісництві плануються «Київлісом» згідно із документацією, що перебуває там і заведена на кожну ділянку. На цьому етапі треба сформувати насадження так, щоб вони були готові до суцільної рубки. Лише коли дерево досягне віку 40-70 років, з'являється ділова деревина, яку використовують на дошки.
Останній етап перед суцільною рубкою називається вибіркова санітарна рубка, коли вилучаються дерева, вражені хворобами і шкідниками. Звичайно, така деревина спрямовується на дрова.
За чотири роки до початку головної рубки ніякі заходи не проводяться.
Далі спеціалісти вищогорангу роблять відведення ділянки, на якій деревина ретельно перевіряється. Все оцінюється за сортами попородно. Видається лісорубний квиток, де доводиться план деревини, що буде заготовлятися. Перевірки проводяться досить ретельні. Адже ділянка під вирубку - це гроші лісового господарства, яке впродовж майже століття (а то й довше) вкладало кошти - пророщувало сіянці, доглядало насадження. Тож зрозуміло: коли наближається момент повернення коштів, покриття затрат, своєрідних «жнив», -ділянка перебуває під особливо пильним контролем.
Куди дівається деревина? Частину реалізовуємо, аби покрити потреби лісництва. Решта лісопродукції вивозиться на склад Білоцерківського лісгоспу, якому ми безпосередньо підпорядковані. На зрубаній і зачищеній ділянці наступної весни висаджуємо сіянці.
Які існують проблеми? Нещодавно у Чагарах затримали чоловіка. За три зрубані дерева діаметром 20-26 см йому нарахували 2200 гривень штрафу. Штраф тим вищий, чим більший діаметр зрубаного дерева.
Друга проблема - це стихійні сміттєзвалища, які є наслідком низької свідомості нашого суспільства. Окрім цього, часто люди випалюють попід лісом суху траву, відпочиваючі залишають непогашені багаття, недопалки, що може спричинити таке лихо, як лісова пожежа, яка здатна знищити багаторічний труд лісівників.
Тож охороняти і берегти ліс- це наша спільна справа, незалежно від того, де хто працює, чим займається. Як бачимо, виростити його - це досить довготривалий процес. Тож хочеться, аби люди це розуміли і до всього живого ставилися з любов'ю, адже саме від нас залежить, в якому світі будуть жити наші нащадки.





