Калина звичайна, оспівана в піснях, стала для українців символічною. Т.Г.Шевченко у своєму «Кобзареві» згадує калину 56 разів, опоетизовуючи її в різних життєвих ситуаціях.
Дійсно, на початку літа кущі калини зацвітають, рясно вкриваючись ніжними білими суцвіттями, і кожен з них стає схожим на наречену в білосніжній сукні та фаті.
Під час плодоношення калина також виглядає надзвичайно красиво, її гілки густо обвішані кетягами яскраво-червоних плодів. Тому вона є символом не лише дівочої вроди, цнотливості, а й жіночої краси.
Деревце завжди широко використовують у весільних обрядах - плетуть гірлянди, заквітчують світлиці, плодами прикрашають коровай, букети ставлять перед молодими, бажаючи вірності й краси в подружньому житті.
Кетяги калини, підвішені в приміщенні, залишаються свіжими всю зиму і є аптечкою при простудних захворюваннях як потогінний засіб.
В цілому родина жимолостевих налічує близько двохсот видів. На території України зустрічаються три види - це калина звичайна, близький вид - калина цілолиста, або гордовина, яка має знизу густоопушене листя та (при достиганні) чорні кістянки-плоди (неїстівні). Ціниться як підлісок. Привабливою є декоративна форма калини - бульденеж.
Розмножується калина як насінням, так і відводками укоріненого гілля. Рясна зелень, буйне цвітіння, щедре плодоношення, осінньо-зимове палахкотіння кетягів, цінні лікарські властивості кори, квітів, плодів - все це приносить чимало радості та задоволення у всі пори року.
То ж природолюбам потрібно всіляко поширювати цю корисну рослину, її раніше висаджували і лісівники, та й завжди ріс кущ калини в куточку кожного двору чи городу.